«Гамлет» написаний у жанрі трагедії, але при цьому слід враховувати «театральність» твору. Адже в розумінні Шекспіра світ – це сцена, а життя – театр.
Це якесь специфічне світовідчуття, творчий погляд на явища, які оточують людину.
Драми Шекспіра традиційно відносять до барокової культури. Їй властиві:
песимізм;
похмурість;
естетизація смерті.
Ці риси можна виявити і в творчості великого англійського драматурга.
Основний конфлікт у п’єсі розділився на:
зовнішній;
внутрішній.
Зовнішній його прояв полягає в ставленні Гамлета до мешканців датського двору. Він вважає їх всіх низинними істотами, які позбавлені:
розуму;
гордості;
гідності.
Внутрішній конфлікт дуже добре виражений в душевних переживаннях героя, його боротьбі з самим собою. Гамлет вибирає між двома поведінковими типами:
новим (ренесансним);
старим (феодальним).
Він формується як борець, не бажаючи сприймати дійсність такою, якою вона є. Вражений тим злом, яке оточило його з усіх боків, принц збирається боротися з ним, незважаючи на всі труднощі.
Немає коментарів:
Дописати коментар